Фрагментарно подивився інтерв’ю Добкіна черговій YouTube-проекції Дудя.
Власне кажучи, нічого нового не побачив. Ментальний холодець, людина-суспензія, придуркувата інсталяція долі.
Зацікавив лише один момент, коли Допа скаржиться на «чертей махровых», які потрапили до Ради у цьому скликанні, і серед яких його аристократичній натурі дуже некомфортно.
Я не ідеалізую кадровий склад нинішнього парламенту, боже збав. Скажу більше: він мені не подобається. Але коли бачиш, як брезкла, недорікувата, обросла кумедною свинячою щетиною істота з впевненим другим розміром цицьок, слюнявлячи огризок сигари, статечно розмірковує про недосконалість світу, наочним свідченням якої вона є, ти починаєш співчувати людям, які вимушені бачити її щоденно.
Щодо політичних переслідувань, про які герой розповідає на фоні розкішного будинку з басейном, флануючих білявок, садівників і охоронців під келих вина з королівськими креветками, тут виникає логічне запитання: якщо це – переслідування, то що ж для вас, к*рви, нормальне життя?