Це не можливо читати без сліз... Хто може тегніть того Полтарака чи пєрвого, бо у мене просто не вистачає нервів ...не хочу матюкатись..

Таїса Гайда

Це сторінки з щоденника 19 річного загиблого Добровольця Шльоцика.

12 січня о 9 годині відбудетьс засідання апеляційного суду щодо визнання факту участі Жені в бойових діях. Суд першої інстанції прийняв рішення на користь його мами, але міністерство оборони подало апеляцію. А знизу ви можете прочитати сторінки з щоденника Жені.

Хто може тегніть того полтарака чи пєрвого бо у мене просто не вистачає нервів …не хочу матюкатись..

* * *

Tymur Kobzar

Це не можливо читати без сліз…

…Ранок. Сонце ще не зійшло, але над небом уже нависли свинцеві хмари.
Наш блокпост розносять в хлам. Ти відходиш, щоб вийти з оточення. Спочатку біжиш, але шум і свист куль примушують тебе повзти по тому довбаному полі. Чуєш танковий обстріл, падаєш, втискаючись в суху землю. Снаряди пролітають вище – над тобою. Чуєш вибухи і повзеш далі. Ще два постріли і знову ти втискаєшся в землю, знову снаряди падають далі. І знову 2 постріли. Пролетівши, перший вибухає десь далеко, а через мить – вибух прямо поряд. Німіє права нога, ти її не відчуваєш, її перекидає на ліву. Ти в страху, що тобі відірвало ногу, дивишся на неї, ворушиш нею. Все працює, але досі вона оніміла. Починаєш оглядати себе і бачиш велику рвану рану в біцепсі на лівій руці. Ще одна рана в тазу із неї хлюпає кров. Ти шукаєш вихідний отвір, а його немає. Значить в тобі осколок. Лапаєш спину, а вона мокра, вся в крові. Так – сяк перев’язуєшся, зариваєш паспорт і нашивки в сиру землю. Знімаєш бронежилет, прикриваєшся ним і зажимаєш в руці гранату. І дивишся у небо, а хмаринки свинцеві пролітають над твоєю головою. І ти вже уявляєш, як янголи будуть підіймати тебе до небес.
Потім ти думаєш, що востаннє їв у своєму житті. І черговий вибух заставляє тебе включиись у реальність. Шукаєш телефон. Зарядки лишилось мало, але ще можна подзвонити в першу чергу їй. Потім дзвониш своїм.