Хлопчики солоденькі… соколи золотенькі… простіть. Простіть, пробачте, зла на нас не тримайте. Вибачте нас, янголи наші. Маємо гріх всі навколо. Не ймемо печалі. Не маємо крику із-зовні. Воно якби зиск, то б звичайно… і йойкали б, і леле… а то воно, бачиш, як добрий день… простіть, хлоп*ята, чоловіки, мужі… простіть… що най би сотнями лягали, але поки кірзаком в двері п*яний Іван не вдарить, то й шани Вам не додасться, віри Вам не ймуть.
Особисто присягаю шанувати пам*ять про Вас і кличу до того всіх решту. Прошу тільки про єдине: не сердьтесь на нас, бо така наша людська натура. Добре нам. І невдячні ми.
Простіть.